×

Море, яке ми можемо втратити: до Дня Чорного моря — про його вразливість і шанс на відновлення

Ми звикли дивитися на Чорне море з берега: оцінювати колір води, хвилі, чистоту пляжу. Проте значна частина змін відбувається поза нашим поглядом — у товщі води, на дні та в річках за сотні кілометрів від узбережжя. До Міжнародного дня Чорного моря MediaKyt розповідає, як війна, забруднення та потепління змінюють його і що може допомогти зберегти морське життя.

31 жовтня 1996 року шість причорноморських держав підписали Стратегічний план дій для відновлення та захисту Чорного моря. Цю дату щороку відзначають як Міжнародний день Чорного моря. У 2026-му відтоді минає 30 років — три десятиліття спільної обіцянки захищати екосистему, від якої залежать життя прибережних громад, рибальство та відпочинок мільйонів людей.

За цей час до давніх проблем додалася російська війна. Вона принесла мінування, руйнування інфраструктури, нові джерела забруднення та перешкоди для досліджень. Щоб зрозуміти масштаб загроз, варто почати з того, чому саме це море таке вразливе.

Чорне море має особливу будову. Його водні шари різняться за солоністю та щільністю і погано перемішуються. Через це кисень із поверхні обмежено надходить углиб, а значна частина глибинних вод природно залишається безкисневою та містить сірководень.

Риби, дельфіни й більшість звичних нам морських тварин залежать від верхнього, насиченого киснем шару. Глибше існують інші форми життя, насамперед мікроорганізми. Тому уявлення про цілком «мертві» глибини спрощує реальну картину.

Природну безкисневість глибин важливо відрізняти від нестачі кисню на мілководді, яку може посилювати забруднення. Саме прибережні води та шельф зазнають значного впливу речовин, що надходять із суходолу.

Дунай, Дністер і Дніпро поєднують Чорне море з великими територіями Європи. Разом із водою річки приносять речовини з міст, промислових об’єктів та сільськогосподарських угідь. Тож стан моря залежить і від того, що відбувається далеко від його берегів.

Одна з проблем — надлишок сполук азоту та фосфору. Це поживні речовини, необхідні водним організмам, але їхнє надмірне надходження стимулює розростання водоростей. Коли велика кількість органічної маси відмирає та розкладається, витрачається кисень. У результаті умови для риб і донних тварин погіршуються.

Цей процес називають евтрофікацією. Він може змінювати видовий склад екосистеми, погіршувати якість води та обмежувати можливості для рибальства й відпочинку. Стічні води та стік із сільськогосподарських земель — серед джерел такого навантаження.

Отже, захист моря включає цілком земні рішення: очищення стоків, справну каналізацію та зменшення втрат добрив із полів.

Сміття на пляжі — лише видима частина забруднення. Частина відходів плаває у воді, частина опиняється на дні.

За результатами досліджень EMBLAS, проведених у 2017–2019 роках і представлених ПРООН у 2019-му, 83% знайденого в Чорному морі сміття становив пластик: пляшки, паковання та пакети. Мікропластик виявили в донних відкладах як на шельфі, так і на глибині понад дві тисячі метрів. Це дані конкретного періоду досліджень, які показують, наскільки далеко від місця потрапляння можуть поширюватися відходи.

Прибирання узбережжя допомагає забрати частину сміття до того, як воно знову потрапить у воду. Водночас довгострокове рішення потребує зменшення надходження відходів через річки, міські системи водовідведення та безпосередньо з берега.

За даними Європейського агентства з довкілля, у 1991–2025 роках температура поверхні Чорного моря зростала приблизно на 0,5 °C за десятиліття.

Зміни температури впливають на обмін речовин, поширення та сезонні цикли морських організмів. Для видів, чутливих до таких змін, це означає додатковий тиск на середовище існування.

Потепління також посилює проблему кисню: тепліша вода утримує його менше, а потреба організмів у ньому може зростати. Сильніше розшарування водної товщі додатково обмежує обмін між поверхневими та глибшими шарами.

Ці процеси накладаються на забруднення та інші навантаження, ускладнюючи відновлення екосистеми.

Каховське водосховище 

Руйнування Каховської греблі 6 червня 2023 року стало катастрофою, наслідки якої охопили території вище й нижче за течією Дніпра та зачепили морське середовище.

Оцінка Програми ООН з довкілля охопила хімічне забруднення, перенесення відходів, зміни водного режиму та шкоду природоохоронним територіям. Фахівці попередили: наслідки відчуватимуться десятиліттями й далеко за межами України. Частину завданої шкоди вони оцінили як незворотну.

Морські тварини також зазнають впливу вибухів, підводного шуму, мін і забруднення. У матеріалі Greenpeace Україна морський біолог Павло Гольдін описує нові епізоди підвищеної смертності китоподібних у роки повномасштабної війни. Водночас науковець наголошує: причини кожного епізоду потрібно досліджувати окремо — вони можуть бути складними та поєднувати кілька чинників.

Для відновлення моря необхідно знати, які речовини потрапили у воду, де вони накопичилися та як впливають на організми. Такі дані потрібні і для вибору природоохоронних заходів, і для документування завданої шкоди.

Історія Чорного моря дає підстави для обережної надії. Міжнародна комісія із захисту Дунаю описує покращення стану західної частини моря після екологічної кризи кінця 1980-х — початку 1990-х років.

Зменшення надходження поживних речовин супроводжувалося послабленням евтрофікації, скороченням цвітінь водоростей і відновленням донних угруповань. Водночас рибні запаси залишалися незбалансованими, зокрема через надмірний вилов. Цей досвід показує: зменшення конкретного навантаження може дати відчутний екологічний результат.

Сьогодні серед необхідних напрямів роботи — очищення стічних вод, скорочення надходження відходів, відповідальне рибальство, охорона важливих природних акваторій і тривалий науковий моніторинг. Для України до них додаються розмінування та оцінка наслідків війни.

 

Поділіться цим вмістом:

Головні новини