Енергія майбутнього: як сонце і вітер можуть зробити Україну незалежною та перетворити її на «зелену батарею» Європи

Україна має потенціал не лише забезпечити власні потреби електроенергією з відновлюваних джерел, а й стати одним із найбільших постачальників чистої енергії до Європи. Російські атаки на енергетичну інфраструктуру продемонстрували вразливість традиційної системи електропостачання, водночас відкривши нові можливості для розвитку сонячної та вітрової генерації. Чому зелена енергетика сьогодні означає не лише захист клімату, а й безпеку людей, який потенціал має Одещина та як уникнути знищення природи під час енергетичного переходу — МедіаКит розповідає на основі інтерв’ю з експертами Greenpeace України та Німеччини.

Війна змінила уявлення про зелену енергетику

Ще донедавна головними аргументами на користь відновлюваної енергетики були скорочення викидів парникових газів, боротьба зі зміною клімату та поступова відмова від викопного палива. Однак повномасштабна війна додала до цього переліку ще один надзвичайно важливий аргумент — енергетичну безпеку.

Російські удари по теплоелектростанціях, підстанціях і магістральних мережах показали, наскільки вразливою може бути централізована енергосистема. Пошкодження одного великого об’єкта здатне залишити без електроенергії сотні тисяч людей навіть за сотні кілометрів від місця атаки.

Натомість децентралізована генерація працює за іншим принципом: електроенергія виробляється безпосередньо там, де її споживають, або неподалік. Це можуть бути сонячні панелі на дахах житлових будинків, невеликі вітрові електростанції, системи накопичення енергії для лікарень, шкіл та підприємств.

Андрее Бьолінг, співкерівник міжнародного проєкту Green Recovery Ukraine та старший експерт Greenpeace Germany з питань енергетики, переконаний, що саме український досвід може змінити підходи до енергетичної безпеки в усій Європі.

Андрее Бьолінг, Greenpeace Germany:

«Люди вже розуміють, що децентралізована відновлювана енергетика значно складніше стає ціллю для атак під час війни. Це означає більше безпеки. Це дуже важкий урок, який Україна отримала дорогою ціною. Але водночас саме Україна сьогодні може навчити цьому всю Європу. Майбутнє — саме за такими енергетичними системами».

Подібної думки дотримується і Маріне Абрамян, координаторка кампанії зеленої енергетики Greenpeace Україна. За її словами, саме війна змусила українців по-новому подивитися на можливість самостійно виробляти електроенергію.

Маріне Абрамян, Greenpeace Україна:

«Відновлювальна енергетика — це навіть вже не таке кліматичне питання, це радше питання безпекове, питання стійкості і безпеки людей, які знаходяться у важких геополітичних реаліях. І я зараз в першу чергу кажу саме про децентралізовану відновлювальну енергію. Децентралізована відновлювальна енергетика — це натомість ваша гарантія того, що в реаліях неможливості отримувати електроенергію із загальної мережі ви будете мати можливість споживати ту електричну енергію, яку самі виробляєте».

Водночас для справжньої автономності недостатньо лише встановити сонячні панелі. Система повинна мати відповідний інвертор, а для забезпечення електроенергією вночі чи під час тривалих відключень — акумулятори або інші резервні джерела живлення.

Україна може виробляти значно більше зеленої енергії, ніж споживає

Потенціал України у сфері відновлюваної енергетики експерти називають одним із найбільших у Європі. Значні території, сприятливі кліматичні умови, сонячні південні регіони та вітрові ресурси створюють можливості для розвитку різних видів генерації.

За оцінкою дослідження Greenpeace, на яку посилається Андрее Бьолінг, технічний потенціал сонячної та вітрової енергетики України майже у 150 разів перевищує її нинішнє внутрішнє споживання електроенергії.

Йдеться саме про потенціал, а не про електроенергію, яку країна вже може виробляти. Його реалізація потребуватиме масштабних інвестицій, розвитку мереж, накопичувачів енергії та врахування екологічних обмежень.

Однак навіть часткове використання цих можливостей здатне змінити роль України на європейському енергетичному ринку.

Андрее Бьолінг, Greenpeace Germany:

«Україна може стати великим експортером відновлюваної енергії. Якщо після війни країна повернеться до розвитку газової чи вугільної генерації, це ускладнить досягнення кліматичних цілей усієї Європи. Але якщо Україна зробить ставку на сучасні технології, вона стане одним із ключових партнерів Європейського Союзу в енергетичному переході».

Фактично йдеться про можливість перетворення України на своєрідну «зелену батарею» Європи — країну, яка вироблятиме значні обсяги електроенергії з відновлюваних джерел і зможе експортувати її до сусідніх держав.

Проте для цього недостатньо побудувати нові електростанції. Необхідно також модернізувати електромережі, збільшувати пропускну здатність міждержавних з’єднань та розвивати системи зберігання електроенергії.

Одещина — один із найперспективніших регіонів

Особливе місце у розвитку зеленої енергетики може посісти Одеська область. Її географічне розташування створює сприятливі умови для використання двох ключових відновлюваних джерел — сонця та вітру.

Прибережні території мають значний вітровий потенціал, а сонячні ресурси дозволяють розвивати як великі електростанції, так і невеликі установки для приватних домогосподарств, підприємств і громад.

Маріне Абрамян наголошує, що природних можливостей регіону достатньо не лише для задоволення місцевих потреб.

Маріне Абрамян, Greenpeace Україна:

«Одеська область безумовно одна з найкращих територій, тому що прибережна зона означає вітри, які дуже доцільні для розвитку вітроенергетики. Сонця тут достатньо для того, щоб забезпечити не тільки Одеську область, але й навколишні регіони України необхідною електроенергією. Тому так, дійсно, це дуже сприятлива територія для розвитку такої генерації».

Для Одещини розвиток розподіленої генерації має ще одне важливе значення. Область регулярно зазнає російських атак на енергетичну інфраструктуру, тому можливість локально виробляти електроенергію може підвищити стійкість критично важливих об’єктів.

Сонячні електростанції з накопичувачами можуть забезпечувати резервне живлення для насосних станцій, медичних закладів, систем зв’язку та іншої інфраструктури. А встановлення панелей на багатоквартирних будинках здатне підтримувати роботу ліфтів, водяних насосів та освітлення місць загального користування за умови правильного проєктування системи.

Ще одна перевага відновлюваної генерації — можливість часткового відновлення роботи після пошкоджень.

За словами Абрамян, якщо уламками пошкоджено одну вітрову турбіну, її можна відключити, тоді як решта вітропарку продовжуватиме виробляти електроенергію. Подібний принцип діє і на сонячних електростанціях, де пошкоджені панелі або секції можуть бути ізольовані від решти системи.

Звичайно, такі об’єкти теж вразливі до прямих ударів, однак розподілена структура генерації може зменшувати наслідки локальних пошкоджень.

Зелена енергетика не повинна знищувати природу

Попри очевидні переваги відновлюваної енергетики, її розвиток не завжди автоматично означає захист довкілля.

Будівництво великих вітрових і сонячних електростанцій потребує земельних ділянок, доріг, ліній електропередачі та іншої інфраструктури. Якщо обирати території без належної екологічної оцінки, такі проєкти можуть загрожувати природним екосистемам.

Особливо гостро ця проблема постає у природоохоронних зонах, гірських районах та на територіях, важливих для міграції птахів.

Для Одеської області питання також актуальне. Регіон має цінні степові, водно-болотні та прибережні екосистеми, зокрема території, через які проходять міграційні шляхи птахів.

Тому розвиток вітроенергетики має супроводжуватися дослідженнями впливу на біорізноманіття, а вибір ділянок — враховувати природоохоронну цінність територій.

Маріне Абрамян звертає увагу на те, що прискорення енергетичного переходу не повинно відбуватися коштом природи.

Маріне Абрамян, Greenpeace Україна:

«Нам потрібно, щоб зараз швидше були введені в експлуатацію нові об’єкти генерації електричної енергії, бо ми всі розуміємо, що відбувається з нашою енергосистемою через дії ворога. Але важливо для екологічної, екосвідомої громадськості, і це продемонструвала активність навколо забудови Високогір’я Карпат, щоб цей розвиток відновлювальної енергетики не відбувався за рахунок знищення української природи, за рахунок знищення довкілля».

Одним із можливих рішень є використання територій, які вже зазнали антропогенного впливу: колишніх промислових майданчиків, шахт, деградованих земель та дахів будівель.

Такий підхід дозволяє збільшувати виробництво чистої електроенергії без зайвого втручання у природні екосистеми.

Чому енергетичний перехід потрібно починати з громад

Розвиток зеленої енергетики — це не лише будівництво великих вітропарків або сонячних електростанцій. Важливу роль можуть відігравати місцеві громади, ОСББ, невеликі підприємства та самі мешканці.

У європейських країнах уже працюють енергетичні кооперативи, учасники яких спільно інвестують у виробництво електроенергії та використовують її для власних потреб.

Андрее Бьолінг переконаний, що Україна може використати цей досвід під час відбудови.

Андрее Бьолінг, Greenpeace Germany:

«Не потрібно чекати, поки прийдуть великі інвестори зі США чи Європи. Починати потрібно на місцевому рівні. Варто створювати енергетичні громади, щоб люди самі виробляли електроенергію для своїх міст і сіл. У Європі це вже працює. Україна може використати цей досвід і навіть піти далі».

Водночас енергетичний перехід потребує не лише обладнання. Необхідні кваліфіковані фахівці, зрозумілі правила підключення до мереж, доступне фінансування та підтримка громад.

Україна вже зробила крок до наближення законодавства у сфері відновлюваної енергетики до європейських норм. Нові правила передбачають, зокрема, створення зон прискореного розвитку відновлюваної енергетики.

Однак самих законодавчих змін недостатньо. Важливо, щоб нові можливості були доступними не лише великим енергетичним компаніям, а й місцевим громадам та громадянам.

Енергетика майбутнього — це також питання клімату

Попри те, що війна зробила енергетичну безпеку головним аргументом на користь розподіленої генерації, екологічне значення переходу на відновлювані джерела енергії залишається не менш важливим.

Виробництво електроенергії з вугілля, нафти та газу супроводжується викидами парникових газів, які посилюють глобальне потепління. Сонячні та вітрові електростанції не спалюють викопне паливо під час роботи, а їхні викиди протягом життєвого циклу значно нижчі, ніж у традиційної викопної генерації.

Водночас відновлювана енергетика теж має екологічний слід: виробництво обладнання потребує ресурсів, а після завершення строку експлуатації панелі, акумулятори та інші компоненти необхідно належним чином переробляти або утилізувати.

Саме тому справді зелений енергетичний перехід повинен враховувати весь життєвий цикл технологій — від видобутку сировини до повторного використання матеріалів.

Для України це можливість не просто відбудувати зруйновану інфраструктуру, а створити нову модель енергетики, яка одночасно забезпечуватиме потреби людей, зменшуватиме залежність від викопного палива та допомагатиме боротися зі зміною клімату.

Повоєнна відбудова вимагатиме величезних ресурсів. І від того, які технології будуть обрані сьогодні, залежатиме, наскільки стійкою, безпечною та екологічною стане українська енергосистема на десятиліття вперед.

Україна має сонце, вітер, значні території та можливості для розвитку сучасних технологій. Але головне питання полягає не лише в тому, скільки зеленої електроенергії вона зможе виробляти, а й у тому, як використає цей потенціал.

Читайте також на Медіа Кит: Полонина Руна: зелена енергетика чи ціна, яку Карпати заплатять за вітряки