Як північноатлантичні кити повертаються до життя

Північноатлантичний гладкий кит — один із найрідкісніших ссавців планети — демонструє обережні ознаки відновлення після років стрімкого падіння чисельності.

За новим звітом North Atlantic Right Whale Consortium, нині у світі залишилося близько 384 особин — це на вісім китів більше, ніж торік. За чотири останні роки популяція зросла більш як на 7% від рівня 2020-го.

Ці цифри звучать скромно — і водночас обнадійливо. Адже у 2010–2020 роках вид пережив катастрофічне падіння: чисельність скоротилася приблизно на чверть. Основні причини — зіткнення з суднами, заплутування у рибальських сітках і зміни клімату, що змушують китів шукати їжу поза «безпечними» зонами.

«Скромне зростання — це теж перемога»

Вчені кажуть прямо: нинішній тренд — результат жорсткіших заходів із захисту тварин. Особливо помітний ефект дали нові правила у Канаді, де обмежують судноплавство у районах активної присутності китів у затоці Святого Лаврентія.

«Ми знаємо: якщо такі помірні щорічні прирости вдасться утримати, популяція збільшуватиметься. Головне — не зійти з курсу», — пояснює Філіп Гамільтон із Центру океанічного життя Андерсона Кабота при Акваріумі Нової Англії, який разом з NOAA розраховує чисельність тварин.

Ключ — у народжуваності й… відсутності смертей 

Окремий промінь світла у цьогорічних даних — 11 новонароджених китенят. Це менше, ніж очікували дослідники, але важливішою стала інша деталь: чотири самки народили вперше. До того ж деякі «досвідчені» матері скоротили інтервали між народженнями. Для виду, який роками страждав від низької репродуктивності, це — сигнал можливого перелому.

Не менш важливе й інше: за рік не зафіксовано жодної смерті. Кількість травм також нижча, ніж у попередні роки. «Поєднання невеликого зростання, нульової смертності та меншої кількості травм змушує нас бути обережними оптимістами», — каже Гізер Петтіс, очільниця дослідницької програми.

Крихкий баланс

Північноатлантичні кити мігрують від місць народження біля Флориди та Джорджії до харчових районів біля Нової Англії та Канади. Через потепління океану їм дедалі частіше доводиться відхилятися від традиційних маршрутів — і це виводить тварин у зони підвищеного ризику.

Екоактивісти застерігають: говорити про «порятунок» ще надто рано. «Спроби послабити законодавство і знецінити наукові обмеження ставлять цей вид під загрозу», — наголошує представник Oceana Гіб Броган і закликає Конгрес США не підривати діючі механізми захисту.

Північноатлантичні гладкі кити пережили епоху промислового китобійства, яке мало не стерло їх із Землі. Десятиліття охорони дали мінімум — але вперше за довгий час відчутний — шанс на відновлення.