Клімат уже змінився. Що відбувається з Україною — і чому це стосується кожного

Коли говорять про зміну клімату, уявити її часто складно. Півтора градуса потепління звучать не так загрозливо, як ракета, повінь чи пожежа. Здається: ну що може змінити один градус? Насправді — дуже багато.

Зміна клімату не означає, що кожен день став на градус теплішим. Вона змінює всю систему: частоту спеки, тривалість посух, кількість води у річках, характер опадів, ризик паводків, пожеж і підтоплень. І в Україні ці зміни вже можна побачити не у прогнозах на далеке майбутнє, а буквально за вікном. Медіа Кит проаналізував інформацію, надану ГО “Екодія” та пропонує до читання матеріал. 

Україна вже стала теплішою

За даними, які наводить Центр екологічних ініціатив «Екодія», за останні десятиліття середня річна температура в Україні зросла приблизно на 1,2 °C. Причому теплішими стали всі сезони.

Найсильніше зміни помітні взимку та влітку. Зими стають м’якшими, а влітку дедалі частіше виникають періоди тривалої спеки. Але проблема не лише у тому, що нам частіше доводиться вмикати кондиціонер.

Чим вища середня температура, тим більше випаровується вода, швидше висихає ґрунт, змінюється водність річок, зростає ризик посух і пожеж. Водночас тепліше повітря здатне утримувати більше вологи, тому опади можуть ставати рідшими, але значно інтенсивнішими. Саме тому в одному й тому самому регіоні можна спочатку місяцями чекати дощу, а потім за кілька годин отримати майже місячну норму опадів.

Посуха й злива — дві сторони однієї проблеми

На перший погляд це суперечність: як кліматична криза може одночасно приносити і посуху, і затоплення? Може.

Через підвищення температури вода активніше випаровується. В одних регіонах це призводить до висушування ґрунту й нестачі вологи. В інших накопичена в атмосфері вода повертається у вигляді дуже сильних опадів.

Тому замість спокійного дощу протягом кількох днів місто може отримати потужну зливу за кілька годин. Для українських міст це особливо небезпечно. Велика кількість асфальту, забудова, недостатня кількість зелених зон та перевантажена система водовідведення не дозволяють воді швидко всотуватися в землю.

Результат ми бачимо після сильних злив: підтоплені вулиці, транспортний колапс, пошкоджені будинки.

Води може ставати менше

Один із найбільш відчутних для України наслідків кліматичних змін — зміна водності річок. За даними досліджень, на які посилається «Екодія», у XXI столітті для значної частини України прогнозується зменшення поверхневого водного стоку.

Серед найбільш вразливих називають басейни Південного Бугу, Прип’яті та Дністра. До кінця століття водність окремих басейнів може скоротитися приблизно на 30%, а для частини малих річок ситуація може бути ще складнішою.

Для півдня України ця тема особливо важлива. Дністер — це не просто річка на карті. Від його стану залежить водозабезпечення величезної території, зокрема Одещини.

Тому розмови про обміління річок — це вже не винятково історія про природу. Це питання питної води, сільського господарства, економіки та безпеки міст.

А що буде з Чорним морем?

Поки річки можуть втрачати воду, рівень Світового океану, навпаки, підвищується. Причин дві: танення льодовиків і теплове розширення води. Нагріваючись, вона займає більший об’єм.

Для України це означає ризик підняття рівня Чорного та Азовського морів. За розрахунками дослідження, яке цитує «Екодія», до 2100 року зона потенційного затоплення в південних регіонах України може становити близько 650 тисяч гектарів, а з урахуванням штормових нагонів — до мільйона гектарів.

Серед найбільш вразливих регіонів називають Одеську й Херсонську області та Крим. Для Одеси це означає ризики не лише для пляжів. У зоні потенційного впливу можуть опинитися житлова забудова, прибережні екосистеми, дороги, промислові об’єкти, порти та інша критично важлива інфраструктура.

Чорне море теж змінюється

Потепління впливає не лише на рівень моря. Температура води є одним із фундаментальних параметрів морської екосистеми. Від неї залежать розподіл видів, кількість кисню у воді, розмноження організмів та поширення інвазивних видів.

Коли умови змінюються надто швидко, не всі види встигають адаптуватися. Саме тому кліматична криза — це також криза біорізноманіття. Екосистема працює як складна мережа. Зникнення одного виду може впливати на десятки інших — від мікроорганізмів до великих морських тварин.

Але ж клімат змінювався завжди?

Так. За історію Землі клімат змінювався багато разів. Але ключове питання — швидкість. Сучасне потепління відбувається надзвичайно швидко, а головним фактором нинішніх змін науковці називають діяльність людини — насамперед спалювання вугілля, нафти та газу.

Парникові гази затримують тепло в атмосфері. Сам по собі парниковий ефект необхідний для життя: без нього середня температура на Землі була б близько мінус 18 °C. Проблема виникла тоді, коли концентрація парникових газів почала стрімко зростати після промислової революції.

Чому один градус — це багато

Людський організм майже не помітить різниці між +20 і +21 °C. Планета — помітить. Середня глобальна температура складається з мільйонів вимірювань на величезній території. Тому її зростання навіть на один градус означає колосальний додатковий обсяг тепла в кліматичній системі.

Це змінює циркуляцію повітря й води, кількість льоду, режим опадів та частоту екстремальних явищ. Тому глобальне потепління — це не історія про те, що «влітку стане трохи тепліше». Це історія про зміну правил, за якими працює кліматична система.

Чи можемо ми щось зробити?

Повністю уникнути наслідків, які вже запущені, неможливо. Саме тому сьогодні говорять одразу про два напрями: скорочення викидів парникових газів і адаптацію.

Адаптація означає підготовку міст і громад до змін, яких уже не уникнути. Серед таких рішень — більше зелених зон, відновлення річок і водойм, дощові садки, проникні поверхні замість суцільного асфальту, системи раннього попередження про спеку й повені, захист узбережжя та нові вимоги до будівництва.

У різних країнах вже застосовують такі підходи. Наприклад, міста прибирають частину асфальту, повертаючи місце ґрунту, деревам і газонам, щоб вода під час злив могла всотуватися в землю, а вулиці менше перегрівалися.

Україна також має Стратегію екологічної безпеки та адаптації до зміни клімату до 2030 року. І навіть під час війни питання клімату не зникає.

Навпаки: відбудова міст дає шанс не відновлювати застарілу інфраструктуру в тому самому вигляді, а зробити її стійкішою до спеки, посух, злив та інших викликів наступних десятиліть.

Це вже не проблема майбутніх поколінь

Зміну клімату довго описували як щось, із чим зіткнуться наші діти або онуки. Але це формулювання вже застаріло.

Ми живемо всередині цих змін. Коли міліють річки, коли місто не справляється із сильною зливою, коли влітку температура тижнями тримається на небезпечному рівні, коли змінюється Чорне море — це і є кліматична криза.

Вона не завжди приходить як одна велика катастрофа. Частіше вона складається з десятків маленьких змін, які поступово стають нашою новою реальністю.

І саме тому говорити про клімат потрібно не тоді, коли море підійде до наших будинків, а зараз.

Читайте на нашому сайті також: Полонина Руна: зелена енергетика чи ціна, яку Карпати заплатять за вітряки